Військовий та громадський діяч Ігор Луценко у власній колонці, оприлюдненій 19 серпня 2026 року, заявив про «повний функціональний провал» у питанні евакуації поранених із «кіл-зони» на фронті. За його словами, сучасні наземні роботизовані комплекси зазвичай розвивають швидкість 7–10 км/год, не мають належного протимінного та протидронового захисту і є «засобом для евакуації тіл загиблих, не більше».
Описаний інцидент
Луценко навів епізод, у якому двоє військових із підрозділу ударних безпілотників «Code 9.2» зазнали важких поранень під час повернення з виконаного завдання після атаки російських дронів «Молнія». Спроба евакуювати їх наземним роботизованим комплексом провалилася: платформа була уражена ворожим дроном. Командир роти 475-го окремого штурмового батальйону Владислав Польський особисто вивіз двох важкопоранених на цивільному пікапі без бронежилета.
Пропозиції та їхнє просування
Як ефективне рішення Луценко називає важкоброньовані автомобілі класу MRAP — «Козак», «Варта», Cougar, M-ATV — із засобами РЕБ і протимінним захистом, а також важкі коптери для повітряної евакуації. За його розрахунком, вартість M-ATV — 600 тис. дол., Cougar — 700 тис. дол., RG-31, VAB і RG-33 — по 600 тис. дол. — становить 30–50% від очікуваних збитків бюджету через загибель екіпажу. За словами Луценка, він потрапив до Сирського, який тоді був головнокомандувачем, завдяки Марії Берлінській; Сирський підтримав концепцію, але ініціатива «загубилася в паперових морях інстанцій та відомств».
Залишити відповідь